Словник Української Мови
Буква
1. Збирати, згрібати щось сипуче (листя, сіно, зерно тощо) граблями або подібним знаряддям, накопичуючи в купу або зсуваючи в одне місце.
2. Перен., розм. Привласнювати собі щось у великій кількості, часто нечесно або жадібно (гроші, майно, прибутки).
3. Розм. Швидко або жадібно їсти, ковтати їжу.
4. У спорті (найчастіше в хокеї): закидати шайбу (м’яч) у ворота суперника, знаходячись дуже близько до них, часто після добивання.
Приклад 1:
Перший цар Амурру, охочий загрібати жар чужими руками, намовив хапіру повстати проти єгипетського володарювання в Східному Середземномор’ї. Внаслідок цієї авантюри хапіру під військовим тиском Єгипту, мабуть, розчинилися серед ханаанейського населення, царство ж Амурру зовсім занепало, а в XII ст.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”