1. У спосіб, властивий загребистій людині; корисливо, жадібно, з прагненням привласнити собі щось.
2. Рішуче, енергійно, з наполегливістю та завзяттям (зазвичай про дії, спрямовані на досягнення мети).
загребисто
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
З озера, з туману, виринає біла жіноча постать, більше подібна до смуги мли, ніж до людини; простягнені білі довгі руки загребисто ворушать тонкими пальцями, коли вона наближається до Лева. Се що за мара?
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Чи не наросла на дубi свiжа? (Обмацує дуба, шукаючи губки). З озера, з туману, виринає бiла жiноча постать, бiльше подiбна до смуги мли, нiж до людини; простягненi бiлi довгi руки загребисто ворушать тонкими пальцями, коли вона наближається до Лева. Се що за мара? Ага!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Частина мови: прислівник () |