Словник Української Мови
Буква
1. Який набув темного відтінку шкіри під впливом сонячних променів; обпалений сонцем.
2. Який набув коричневого або чорного кольору внаслідок сильного нагрівання або вогню; обвуглений, обгорілий.
3. (переносно) Який став сухим, в’ялим, зів’ялим від спеки або сонячного проміння (про рослини).
Приклад 1:
— Стань поруч зо мною й ніби подавай мені милостину: розв’язуй хусточку з грішми та задляйся тут, бо маю тобі щось казати, — прошепотів Кривоніс, увесь обвішаний торбами, увесь в дранті, в латках, загорілий, замурзаний, припалий курявою. В Тодозі затрусились ноги.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”