загонець

1. Уроженець або мешканець Загону — історичної місцевості на Львівщині, що входила до складу Галицько-Волинського князівства, а згодом — до Перемишльської землі Руського воєводства.

2. У переносному значенні — людина, яка живе або походить із відокремленої, глухої місцевості; захолявний, провінційний мешканець (заст., рідко).

Приклади вживання

Приклад 1:
Це внадився в наш садок якийсь козак загонець. Козаки вміють плазувати на череві по-гадючій.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”

Частина мови: іменник (однина) |