1. (діал.) Приготувати, пристосувати щось для певної мети; зробити загодя.
2. (діал.) Запропонувати, запланувати щось; умовитися про щось заздалегідь.
3. (діал., рідк.) Завдати шкоди, збитків; пошкодити.
загодити
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Посмiялись тодi, та й вже, — з несвiдомим острахом, мов на те, щоб загодити, вона обережно погладила звiрюку, — котище розплющив на неї жорстко заскленi золотi очиська з чорними прорiзами зiниць, як у навспак поставлених свiчок, охнула подумки: свят‑свят‑свят! — попалась, золотце, от коли попалась — акурат за пiвроку до того, як — оглушило, завертiло вихором, пiдхопило‑понесло, не давши оханутись: спасительницею себе уявила, жоною‑мироносицею, так?
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Приклад 2:
Йому прийшла думка намовити і загодити бабу Ганну та Гризельдиних швачок-дівчат, щоб вони раз у раз хвалили його перед Гризельдою, одмовляли її йти заміж за Вишневецького та намовляли вийти заміж за його. Заславський вийшов із світлиці непримітно й заглянув через двері в кімнатку, де пряла баба Ганна, де сиділи за шиттям дівчата.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Частина мови: дієслово () |