Словник Української Мови
Буква
1. Глибока улоговина, западина на поверхні чогось; заглиблення.
2. Спеціальне пристосування у вигляді виїмки, вирізу або паза для встановлення, кріплення чи з’єднання деталей.
3. У геології — понижений ділянка земної кори, що має округлу або витягнуту форму.
Приклад 1:
Блискучі вогні, гуркіт і дзвінки трамваїв, що схрещувались тут і розбігались, хрипке виття автобусів, що легко котились громіздкими тушами, пронизливі викрики дрібних авто й гукання візників разом з глухим гомоном людської хвилі раптом урвали його заглибленість. На цій широкій вулиці він здибався з містом віч-на-віч.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”