заглушний
[zɑɦluʃnɪj] Прикметник
Буква:З
Значення
-
(про звук) Такий, що утворюється внаслідок закриття повітряного потоку в голосовому тракті, а потім його різкого розмикання з характерним звуковим ефектом (наприклад, звуки [п], [т], [к]).
-
(про приголосний звук) Який є таким, як описано у значенні 1; у фонетиці — синонімічний до терміна “зімкнено-проривний” або “експлозивний”.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. заглушний, р. заглушного, д. заглушному, з. заглушного, о. заглушним, м. заглушнім