Словник Української Мови
Буква
1. Зробити так, щоб щось перестало горіти, світитися або тліти; згасити, погасити.
2. Придушити, зменшити інтенсивність чогось (наприклад, почуття, процесу, явища).
3. У хімії та техніці: нейтралізувати, зробити менш активним або діючим (наприклад, гасити вапно).
4. У спорті (сленг): здобути перемогу, переграти суперника з переконливим рахунком.
Приклад 1:
Тоді бралося наступну павзу при каві, господар ставив перед нас запалену свічку, адже в приміщеннях уже справді сутеніло, і тут на мене находило: ця жінка, ця свічка, ця кава, ця сигарета, ця минущість, проминальність, скінченність, це тільки «тут і зараз», у такий спосіб я, здається, вперше приторкався до найбільшої з містерій Заходу (десь поза Неаполем заходило сонце) — нам не зрозуміти усіх глибин цього нещастя, цих депресій солодкого перебування, однак саме перебування й не більше — Світ допускає тебе, розгортає свої принади — в ліхтарях, квітах, пахощах, свічках, перехожих тілах — а тоді, тоді починає все це відбирати, поступово і зі знанням справи позбавляючи тіл, свічок, пахощів, квітів, ліхтарів, щоб одного дня загасити рештки тьмяного світла в твоїх неаполітанських очах. Ми заздримо — люто і чорно, ніби пропащі діти, — цим західним людям, цим мешканцям блаженних надвечірніх садів, їхньому їдлові, заробіткам, розвагам, автомобілям, ми готові вдень і вночі 1 «Ясно?» (італ.).
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
“Вода велика Ht може загасити любові”. Прошу, стій, я не розумію, де там?
— Тютюнник Григорій, “Вир”