Словник Української Мови
Буква
1. Перестати горіти, світитися; згаснути (про вогонь, світло тощо).
2. Перен. Поступово зникнути, припинити існування або активність; згаснути (про почуття, явище, традицію тощо).
3. Перен. Стати менш яскравим, інтенсивним; поблякнути (про колір, блиск тощо).
Приклад 1:
Первый теды въ ныхъ богъ былъ Пе- рунъ, з дерева учиненный на образъ человѣчій; голова ему была срѣбная, а усы золотыи; в которого камень былъ въ рукахъ велми ясный, предъ которымъ огонь завше горѣлъ; а если ся бы трафило за недозорствомъ попа имъ служачого огню загаснути, такого безъ вшелякого фолгованъя и вымовки, якъ непріятеля бога своего, убивалы. Вторый въ ныхъ богъ былъ Волосъ быдлячій.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”