1. Призвичаїтися до гарцювання, набути звички гарцювати (про коня).
2. Перен. Забажати руху, активності, розігнатися (про людину).
загарцюватися
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: дієслово () |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
1. Призвичаїтися до гарцювання, набути звички гарцювати (про коня).
2. Перен. Забажати руху, активності, розігнатися (про людину).
Відсутні