Словник Української Мови
Буква
1. У математиці — найбільший спільний дільник (НСД) двох або більше цілих чисел, тобто найбільше натуральне число, на яке ці числа діляться без остачі.
2. У логіці та філософії — найвище, найзагальніше поняття, що об’єднує низку інших понять у певній системі знань або класифікації.
3. У повсякденному вжитку (застаріле) — те, що охоплює все ціле, загальну суму або підсумок чогось.
Приклад 1:
Розумію, що це, мабуть, осмислювалося в рамках якоїсь ідеологічної повинности (творчість і особу Коцюбинського намагалися максимально наблизити до радянських стереотипів), але загалом то далеко не найгірша практика. Особливо усвідомлюєш це сьогодні, коли навіть найіменитіший земляк письменника — президент України Кучма — під час численних відвідин своєї малої батьківщини жодного разу не переступив поріг меморіальної садиби Коцюбинського, хоча це одне з найважливіших пам’ятних місць Чернігова, його марка на культурній мапі світу.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Вихована на кращих зразках російської поезії і загалом літератури XIX ст. і початку XX ст., чутлива до символізму, вона відразу прийняла «соняшнокларнетівського» Тичину.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 3:
Та й загалом де вже там такі категорії, як «очищення прекрасним», романтичне поривання ins Blau, святе донкіхотство, — вони в найкращому разі поблажливо толеруються, але як «застарілі», як «тіні забутих предків»… Тому таким зворушливо-актуальним є заклик Ліни Костенко: «Нехай тендітні пальці етики торкнуть вам серце і уста!». Як зорієнтуватися в тому незатишному, жорсткому, часом абсурдному світі, що огортає нас, не розгубитись у зіткненнях полярностей, знайти адекватні (принаймні для себе) відповіді на виклики часу?
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”