Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що закріплений, затверджений або встановлений у певному стані, положенні чи формі; стабільний, незмінний.
2. Такий, що офіційно зареєстрований, занотований або задокументований для подальшого використання чи доведення (про факти, події, явища).
3. У техніці: такий, що надійно з’єднаний, закріплений, закріплений нерухомо.
Приклад 1:
За деякими оцінками, 42% корпоративних знань складає інтелект персоналу, ніяк не зафіксований на матеріальних носіях інформації. А дослідження швейцарської дослідницької організації, що вивФ чала сфери управління знаннями показали, що реальне застоФ сування знаходять лише 20% знань, якими володіють працівники компаній.
— Котляревський Іван, “Енеїда”