задивлятися

Приклад 1:
Звісно, своїх міркувань з цього приводу він, Лужний, остерігався висловлювати вголос, щоб бува, як то поспіль водиться, саме тому, що він, Лужний, мав звичку задивлятися в речі трохи глибше й докладніше, ніж інші, його не порахували за торолленого, однак лро себе він давно вже виснував: Володька не міг бути людською дитиною, байдуже, що Тетяна Тимофіївна його народила й Іван Харитонович доводився йому батьком, на якого Володька скидався, як дві краплі води. Однак лолри цю зовнішню, оманну подібність, Володьку вочевидь підкинули Мироненкам нереїди, щоб він до певного віку ріс серед людей, а коли прийшла пора, водяні насельники й рвонули свого кревняка назад до себе, бо що це неминуче тралиться, він, Лужний, особливо гостро відчув того пополудня, чи не за місяць до Володьчиної смерти, коли він, Лужний, чалапаючи уздовж Гудзона до Остапа Синишина, що тоді мешкав поблизу Вашінґтонського мосту, біля старої наполовину зруйнованої вежі-маяка внизу лід мостом подибав Синишиного Левка й Івана Долинника, яким Володька демонстрував, як довго можна триматися лід водою.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”