Словник Української Мови
Буква
1. Піднімати вгору, відводити вбік (щось, що знаходиться в опущеному положенні).
2. Розпочинати сварку, конфлікт, навмисно дратувати, ображати когось словами або діями; провокувати.
3. Розмовне значення: підвищувати ціну, розцінки, норми виробітку тощо.
4. Застосовується у конструкції “задирати носа” — поводитися гордо, зарозуміло, зневажливо ставитися до інших.
Приклад 1:
), — i вже не важить, що нiколи не любила ззаду, не важить, що першої митi вiдмови‑лась була задирати сорочечку, спалахнувши не дитячою уразою, — назустрiч тихому й по‑новому глибоко‑му, вологому зворушенню: дитино моя, це ж я, твiй тато! — у вислiдi чого сорочечка таки, нiкуди не дiнеш‑ся, задиралася — стидкувато‑бентежне пiдставляння, перший досвiд, куди сильнiший, нiж якесь там притискання колiньми в класi пiд партою, — одначе рвалася, Господи, як рвалася, — як стратенча душа з‑пiд сокири, але — куди?
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Приклад 2:
Націоналісти звертали всю причину лихого стану українства на «ворожих сусідів», раді були задирати їх (звісно, більш проміж себе або в анонімних дописах в Галичину), хоч на ділі корились перед властями предержащими і вдавали з себе релігійно-політичних консерваторів. Останнє було тим легше, що дехто з націоналістів вважав для себе навіть обов’язковим звісний консерватизм думок, через те що й народ держиться звісних традиційних думок.
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”