У діалектній мові: у знач. прислівника “достатньо”, “до́сить”, “замало” або частки “достатньо”, “замало”.
У діалектній мові: у значенні прийменника “замість”, “натомість”.
задосить
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
М а р н и й — також: хирлявий, хворобливий, змарнілий; зів’ялий («діти і слуги були брудні і марні»; «то ті марні цвіти, що ніколи сонця задосить не мають»). М а с т ь — також: мастило, шмаровидло, дьоготь («з тими чобітьми він сідав на приспу і витирав їх шматиною від пороху і смарував дьогтем.
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
I цього задосить, щоб пізнати, що то інспектор. Антосьо хотів піднятись, та той каже: — Сиди, сиди!
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прислівник () |