задкувати

Приклад 1:
На її дубовому дні лежали тепер, склавши крильця, втоплені ґедзі… Почувши пісню верблюдів, кінь Дем’яна, кінь Конашевича, а особливо кобила князя почали задкувати в степ. Князь і Дем’ян, дивлячись на босого Наливайка і на його з паруючими тарелями у руках товариство, на корону на його голові і на верблюдів, на синю з чорнилом пляшечку на білій лаві, на чорних з пекла жінок, розгубилися до краю і не знали, що його далі: тікати, чи залишатися, чи хто його що?..
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”