Словник Української Мови
Буква
1. Процес вкриття поверхні ґрунту дерниною або дерновим покривом, що відбувається внаслідок природного зарастання трав’янистою рослинністю.
2. (у сільському господарстві та ґрунтознавстві) Стан земельної ділянки, яка поросла щільною дерниною, часто розглядається як ознака занедбаності угідь або етап сукцесії.
Приклад 1:
Таку її біологічну особливість слід використовувати для укріплення (задерніння) відкосів та бортів відвалів кар’єрів або еродованих ділянок деградованих земель. Перебуваючи в таких самих екстремальних умовах, еспарцет створював в елику кількість коренів товщиною менше 0,5 мм.
— Тютюнник Григорій, “Вир”