Словник Української Мови
Буква
1. Провести певний час у стані очікування, затриматися десь або з чимось, доки не станеться щось, не з’явиться хтось або щось.
2. Встигнути почекати, знайти час для очікування; проявити терпіння.
3. (на кого, що) Розраховувати, сподіватися на когось або щось, покладати надії.
4. (розм.) Затримати, примусити когось почекати.
Приклад 1:
Йому довелося зачекати, але він не дуже журився — передусім була ще тільки десята година, по-друге, чекав він, сидячи на лаві поруч інших одвідувачів, як рівний з рівними. Попросивши в сусіди свіжу газету, він, не гаючи часу, ознайомився з новинами міжнародного становища, оцінував їх, як сприятливі для Союзу Республік, і перейшов до відділу «Життя села».
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”