зачаття

Приклад 1:
Так відбуваються непорочні зачаття. Так народився Моцарт, великий власник мого серця.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
104 До нашого міста не знати коли і кудою закрався сніг Вже всі із середини зіниць до пучок все болючіше відчувають його білину вже всі диктори радіо й телебачення і всі газетні шпальти від ранку до ночі кричать кричать що у місті — сніг але ніхто не може його виявити Тільки: варто друзям чи незнайомим потиснути одне одному руки або ледь торкнутись п леча як обоє біліють і кам’яніють назавжди їх звіддалік обходять на тротуарах і жіноче волосся розростається так що дарма обрізати жене за пасмами снігу невикритого і деревам трамваям та людям важко в ньому і важко дихати і дзигарі цокотять цокотять не маючи сили спинитися хоч давно непідтягнені гирі вже лежать на підлозі і вогонь горить і горить боячись ворухнутися а дро ва геть уже витліли тільки б не гірше тільки б не гірше і одні жінки народжують підряд без зачаття вже мабуть по восьмій дитині а інші ро ками здержують у собі єдину і ніхто більше не виходить на вулицю будинки витиснули із себе вікна і двері і в глухих своїх стінах стиска ються і стискаються вже кутки рівніші за стіни і мовчки в кожному домі без їжі без сну всі затято тешуть єдиного через у се місто тешуть величезного хреста До нашого міста не знати коли і кудою закрався сніг: дні минаються минаються ночі але час стоїть 6. Сafe Угорі над деревами була відкрита тераса.
— Зеров Микола, “Камена”

Приклад 3:
225 благослови Христину на любов що кіньми не затоптали благослови Христину на шлюбну ніч що у вогні не поругались благослови Христину на таїну зачаття що на аркані не поволокли Міт про козака Мамая 363~благослови Христину на породілля що в гареми не запродали на материнство благослови « Xристину » ×. 121, 179, 196, 240 був собі Йван розіслав слів на захід на схід на полудне чиядбо віра вірніша треба мені бога як у людей бо у нас казнадщо був собі Йван глип на Рим глип на Царгород треба й собі пишноти незменшої засукав рукави і храм воздвиг був собі Йван наплодив іванців дав кожному по вотчині і золотдвінцю любітеся як брати а я в домовині спочину іванці любляться як півні чубляться насунули песиголовці зняли з них по головці І. Калинець.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”