забуяти

Приклад 1:
«Оселі — як зерна посіяних вітром трав…» Оселі — як зерна посіяних вітром трав, Що кличуть тебе прорости, забуяти, доспіти, Щоб хтось перехожий твій плід терпкуватий зірвав, Во ім’я всеблагості простору міста і літа. Хтось цілком суєтний, можливо, якийсь відчайдух, Якому далекий твій досвід всередині міту, — Та й він, вже не вільний від тебе, напружує слух, Хапаючи згустки відлуння в околицях світу.
— Кіяновська Маріанна, “Бабин Яр. Голосами”