заборонність

1. Абстрактний іменник, що позначає стан або якість бути забороненим, обмеженим або недозволеним згідно з законом, правилами, мораллю або іншими встановленими нормами.

2. У філософії та соціальних науках — характеристика явища, дії чи ідеї, щодо якої суспільством або інституційною владою встановлено формальну або неформальну заборону.

Приклади:

Приклад 1:
У всякому разі, таємниця й заборонність розпалювали хлопцеві цікавість, що цілком заступає юнакові кохання, і в заспокоєнні пристрасті йому зароджу­валось почуття ніжності й подяки. Під млосним його впли­вом хлопець навіть цілував їй руки, — а це були перші жіночі руки, що здобулись у нього на таку честь.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”