1. Благаючи, почати умовляти, благати когось про щось, настійно просити.
2. Дістати, отримати щось внаслідок благання, умовлянь.
заблагати
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: дієслово () |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
1. Благаючи, почати умовляти, благати когось про щось, настійно просити.
2. Дістати, отримати щось внаслідок благання, умовлянь.
Відсутні