Прийменник, що вказує на вихід, вилучення або відокремлення когось, чогось із середовища, групи, множини інших осіб або предметів.
Прийменник, що вказує на причину, джерело або походження з числа, середовища чогось.
з-поміж
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Перше Чого ти тута блудиш? Друге Чого зо сну нас будиш?
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Де-не-де траплялися також зображення внутрішніх подвір’їв, окремих будинків, лоджій, дерев, кущів, а понад те — конкретних перехожих чи таких, що пливли човнами, з-поміж яких особливо виділялися музиканти, що саме викермовували праворуч із Pio ді Сан Барнаба, а тому попереджували інших плавців густими гортанними вигуками. Музиканти були з гобоями, флейтами і бубнами в руках.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
Стара впала Іванові на руки, а він казав: — А то ті, небого, в далеку могилу везу… Але сих слів уже ніхто не чув, бо від жіночого стола надбіг плач, як вітер, що з-поміж острих мечів повіяв та всі голови мужиків на груди похилив. IV — А тепер ступай собі, стара, межи ґаздині та пильнуй, аби кожду своє дійшло, та напийси раз, аби-м ті на віку видів п’єну.
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: прийменник () |