з-під

1. Прийменник, що вказує на напрямок руху або дії з місця, розташованого під чим-небудь, або на походження з такого місця.

2. Прийменник, що вказує на звільнення від чогось, вихід з якогось стану, положення або припинення дії чогось.

3. Прийменник, що вказує на причину, основу чогось, або на матеріал, з якого щось зроблено.

Приклади:

Приклад 1:
На ній два вінки — один більший, зелений, другий маленький, як коронка, перловий, з-під нього спадає серпанок. Се ти, мій чарівниченьку?!
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
І все ж кружляли якісь фантастичні пари довкола, і навіть ветхий Казаллеґра, підтримуваний своїми ніжними супутницями, вичовгав на середину зали, і опинився в центрі несамовитого хороводу — дарма що нижче пояса вже не мав нічого, крім бузкових утеплених кальсонів, і блиснувши з-під капелюха посоловілим пташиним оком, незрівнянна Лайза Шейла сказала з грайли­ вими інтонаціями: — Hej, body, наступний танець мій! — Я не танцюю, — буркнув на це Перфецький, бо від випитого бальзаму йому раптом здалося, що то не спаґетті намотує вона на виделку, а живих черв’яків, котрі ще й в роті продовжують ворушитися.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 3:
Ми побували в кожному із семи малих нефів, де пролинули повз нас, над нами і трохи в нас самих прерізні дива, на які за інших, не таких гірких обставин ніколи не звертаєш уваги: єрусалимські ПЕРВЕРЗІЯ 252 чорно-білі колони з орлами і левами, мармурова мушля арка­ ди, п’ятнадцять картин світового потопу, нині дуже доречних, г) старі апостоли, святий Марко в екстазі, решта єванге­ лістів, пророки, підлога теж була викладена мозаїками, вони світилися з-під води, смерть Ноя ширяла над ними й над нами, Вавилонська вежа, суд Соломона, життя Йосифа руха­ лося півколом, на завершення була Брама Квітів, а потім s) усе це попливло у зворотньому порядку, себто Брама Квітів, півколо з Йосифовим життям, Соломонів суд, Вави­ лонська вежа, смерть Ноя ширяла повсюдно, світло підводних мозаїк, пророки, євангелісти, екстаза Марка, найдавніші з апостолів, світовий потоп у п’ятнадцяти сценах, але навпаки — початий оливковою гілкою і закінчений будуванням ковчега, аркада мармурової мушлі, орли та леви чорно-білих єруса­ лимських колон і ще безліч іншого, чого побачити ми не встигли або не зуміли. t) Коли ми знов опинилися на тверді, Стас узяв мене за руку.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”