йоржик

1. Зменшувально-пестлива форма від іменника “Йорж” — українського прізвища або народної форми чоловічого імені Георгій, Юрій.

2. (діал., західні регіони) Ласкаве звертання до хлопчика або молодого чоловіка, аналогічне до “синку”, “друже”.

3. (іхт., розм.) Маленький або молодий йорж (риба родини йоржових).

Приклади:

Приклад 1:
mad love, iз якої вийшла — правдива madness, а тодi ти просто гладила його ногою по головi, переповнена нiжнiстю, iдiотка слинява, жорсткий мужський “йоржик” приємно поколював тебе в ступню, — i зненацька вiн, спритно вивернувшись, притис твою ногу до постелi: так так? тобi, значить, подобається кусатися?
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Приклад 2:
профiль зi старовинної монети, срiблистий, нi, скорше алюмiнiєвого посвiту, йоржик (“Дикобразик!” — смiялася, гладячи, поривчасто втуляючи цю сухо, породисто вилiплену голову собi мiж персiв), суцiльний метал, камiнь, обсидiан!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Приклад 3:
I чого ж дивувати, що першим вiдрухом у Кеннедi на вид коханого мужчини — стояв пiд стiночкою, якнайневиннiше теревенячи собi з попутниками з київського рейсу, джинсова куртка, знайомий сивий йоржик, вона вгледiла його ранiше, нiж вiн її, скiльки разiв прокручувала собi в уявi цю сцену! — був мимовiльний укол неприязнi — а вiн, ич який, розiгнався живчиком, цьомнув у щiчку, мовби нiчого й не трапилося, мовби й не було цих пiвроку спустошливого ждання, ялового вигоряння оливи в черепку, i пояснень нiяких не належалося, за спиною, послушним пiнгвiном настовбурчивши черевце, манячив Марк, ну вже ж, не до пояснень, знайомтеся, панство, — як усе глупо й не до ладу, зiжмакано якось виходить, я просто змучилася, треба вiдпочити, вiдiспатися, та й за ним же тяжка дорога, потiм розберуся, потiм, — а “потiм”, уже на мiсцi, уже сам‑на‑сам, на напiврозпакованих валiзках, i з’явилася — вигулькнула мов зоддалеки, не зачепивши все ще оглушених, защемлено ниючих iнстинктiв, — ота думка, котру з мiсця йому простосердо й видала, принесла й поклала до нiг, як пес закинуту палицю, — знаєш, менi здається, ти вiдкритий до зла.
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”