йор

Значення

1. (Лінгвістика) –

   Назва літери кириличного алфавіту — малого юса, яка використовувалася в давньослов’янській та давньоруській писемності для позначення носового звука [ę] (що звучав приблизно як поєднання [йа] або [йе]).

2. (Лінгвістика) –

   У сучасній лінгвістичній термінології — позначення нетривалого напівголосного звука [j] (йот), що виступає як приголосний аналог голосного [і].