Мова єврейських громад Центральної та Східної Європи, що сформувалася близько X століття на основі середньоверхньонімецьких діалектів зі значними запозиченнями з івриту, арамейської, а також слов’янських і романських мов; належить до германської гілки індоєвропейської мовної родини, традиційно записується єврейським алфавітом.
Супільність носіїв цієї мови, їхня культура та побут.