Вигук, який виражає запевнення, обітницю або клятву, підкреслюючи щирість сказаного через звернення до Бога як свідка.
Вигук, що вживається для посилення емоційного забарвлення висловлювання (здивування, обурення, нетерпіння тощо).
єй-богу
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Єй-богу, нii Степан сам сьогодня приходив до мого батька, прохав, щоб пiшли старостою до Варки. Батько вже збираються, мнуть табаку у череїтку, а дядько Микола зайдуть за ними з Степаном разом.
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”
Приклад 2:
Єй-богу, вернуся додому.
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”
Приклад 3:
Знаєш, сестро, менi все здається, що я дiвчина; а як гляну, що й Гнат бiля мене, та нагадаю, що ми чоловiк i жiнка, аж почервонiю, єй-богу! Варка (набiк).
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”
Частина мови: t.d. () |