ємний

Приклад 1:
Або кінометафору труни — домовини, в якій запорожці кинули Наливайка в Дніпро, не простивши йому минулих провин і не зрозумівши його ідеї єднання, не прийнявши простягнутої руки для злуки… Я вже не кажу про глибинний, міфологічно-все-об’ємний зміст цієї кінометафори, що грізно унаочнює трагізм і само-згубність української історії, її братовбивчу розпанаханість, — як багато долепояснювального й застережливого говорять навіть окремі «кіно-подробиці», от хоча б коли кошовий Богдан Микошинський підвів Наливайка до тієї домовини, яку йому вготовив: «На її дубовому дні зеленіла запліснявіла дощова вода, і два водяні жуки билися на ній лапками, бо не могли ту гнилу воду ніяк поділити». Метафора, гідна майстрів німого кіно!
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”

Приклад 2:
На основі своїх дослідів Столєтов дійшов таких висновків: 1) найбільшу дію чинять ультрафіол е- тові хвилі; 2) сила струму зростає із збільшенням освітленості пластини; 3) заряди, які випускаються під дією світла, мають від’ємний знак. У 1898 р. Леонард і Томсон мет о- дом відхилення зарядів у електричному і магнітному полях визначили питомий за- ряд m e частинок, що вириваються світлом з катода, довівши, що ці частинки є елек т- ронами.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
Надлишковий від ’ємний за- ряд, що виникає поблизу атома домішки, зв’язаний з атомом домішки і в ґратці п е- реміщатися не може. Згідно із зонною теорією введення тривалентного атома в ґратку Ge приво- дить до вин икнення в забороненій зоні д о- мішкового рівня А, не зайнятого електро- нами (рис.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”