1. Чоловіче ім’я, що походить від біблійного імені Ефрем (івр. אֶפְרַיִם — Efráyim), яке означає «двічі родючий» або «приносячий плоди».
2. Рідкісна українська прізвиськова форма або неканонічний варіант запису імені Єфрем.
єфрем
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Дивіть на оці слова жонок, Охвимовичу… За філологічними законами отак й треба було б казати — порівняйте: о-вес з буквою о, хоч вів-са уже чується з і. Так само буде по-вкраїнському Охрім, а не Єфрем, з початковим О, а не Є. Тільки ж біда, що живеє життя знає свої власні закони, не раз противофілологічні, і живі люди говорять не жонок, а жінок, по аналогії з формою жінка. Або знов — у живій мові замість сподіваного Охим, кажуть Юхим або Йохим, тільки не Охим, дарма що в інших таких випадках систематично говориться: Охрім, Овсій, Остап, усе з О, і жінка князя Юрія II Галицького звалася замість Єфімії — Офкою… Знаєте?
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Єфрем крізь призму Лаговського.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: t.d. () |