Значення
- (Юриспруденція) –
Право на отримання у спадок майна померлого лише одним із його нащадків, зазвичай старшим сином, що було поширено в середньовіччі та в деяких монархіях для збереження цілісності земельних володінь і титулів.
- (Історія) –
Система успадкування престолу, державної влади або майна, за якої право на це має лише одна особа (наприклад, старший син монарха), що виключає поділ спадщини між іншими спадкоємцями.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. єдиноспадкування, р. єдиноспадкування, д. єдиноспадкуванню, з. єдиноспадкування, о. єдиноспадкуванням, м. єдиноспадкуванні, к. єдиноспадкування