1. Релігійно-філософське поняття, що означає віру в єдиного Бога та відповідну релігійну систему, протиставлену багатобожжю (політеїзму); монотеїзм.
2. Назва конкретної релігійної течії або руху, що виник серед українських протестантів (зокрема, серед баптистів) у 80-х роках XX століття, яка відстоює сувору доктрину єдності Бога та відкидає традиційне християнське вчення про Трійцю (унітаріанство, антитринітаризм).