Словник Української Мови
Буква
Явтух — українська народна форма чоловічого імені Євтух (від грецького імені Євтихій, що означає «щасливий», «удачливий»).
Явтух — персонаж українського фольклору, зокрема колядок та щедрівок, де часто виступає як господар дому або символ достатку і гостинності (напр., «Ой, явтух до дверей!»).
Явтух — власна назва, прізвисько або історичне прізвище, що походить від зазначеного імені.
Корецький Семен, мій чоловік, Слинько Потап, Кандзюба Кузьма, Платін Пирхавка, Явтух Ядуха, Самійло Запара, Варлам Пиндик, Яків Кацалепа, Мусій Моргавка і Охрім Верло. Кажуть, що якби москалі узнали всю справу, то геть вигнали б село на Сибір. — Осьмачка Тодось, “Старший боярин”
— Явтух доложив. — Poczekaja, — відказав пан і казав давать вечеряти. — Тютюнник Григорій, “Вир”
— Slucham, — одвітував Явтух, і всі вийшли. — Тютюнник Григорій, “Вир”