являтися

почали з’являтися нові приватні транспортні фірми, і то в такій значній кількості, яка в результаті призвела до істотного перевищення пропозиції транспортних та експедиторських послуг щодо попиту на них. Був то в Польщі, по суті, перший етап впровадження аутсорсингу до транспортного обслуговування підприємств-виробників товарів, а також фірм з торгівельних та інших послуг. — Невідомий автор, “083 Mlr22”

Зрештою, навіть копи під час відправи в церкві святого франтішка Серафінського з лівого боку на лаву перед органом, що нагадував Наумикові вирваного з моря й за допомогою страшного закляття навіки сторчма закляклого золоченого хвостокола, до нього обережно підсів був в уже далеко менш привабливій подобі зелений чорт, переоснащений за давньою звичкою, мовляв, огидного ніколи не забагато, — лазурями, кованими гребенями, на кінцівках залізних бганок полусканими на жарини, рогами, присмоктками й риб’ячими писками на грудях, на пупі й сідницях — на зразок гемонських креатур, невтомно зображуваних за середньовіччя, — і то не лише підсів, а й ратицею заходився заважати Наумикові натискувати дерев’яні клявіші під ногами в марному сподіванні, що йому, спокусникові, поталанить розмазати поодинокі звуки, вклинивши й своє копито в найпрозорішу гармонію, — це його, Юрка, ані трохи не схвилювало, ба навіть тоді Наумик, певний своєї внутрішньої сили, що останнім часом дедалі відчутніше прибувала в ньому, хоча тоді він ще й гадки не мав, нащо вона йому знадобиться, аж пошкодував ліктем зіштовхнути нечистого на підлогу, аби з розгону загриміли, ламаючися, диявольські хребці, вистовбурчені уздовж спини кажановими крилами, залишивши після падіння купку ні на що не придатного брухту, надто вже плохенькою й надиво не винахідливою виглядала гаспидна личина, а тільки мимохідь, навіть не обертаючи до посланця пекла голови, зауважив, що в двадцятому столітті володар тьми міг би з’являтися і в дещо пристойнішому вигляді без спорохнявілих застрашувальних атрибутів, від яких тепер і дитина не напудиться, а, головне, трохи менше смердіти (одразу видно, що не було в нечистого мами, яка навчила б його відвідувати лазню бодай перед тим, як з’являтися на люди), — на що спокусник роду людського чи то й справді образившися (хто зна, може, гемонське поріддя, прибираючи фізичну подобу, добігає й людської властивости ображатися, хоча тоді в церкві й справді ще довго ткнуло гнилими яйцями? ), чи то вирішивши, мовляв, Наумик просто Ие Цілком визрів, і тому марна справа його зараз трусити, коли він надто міцно тримається гілки, миттю розчинився в повітрі. — Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Індивідуальні господарства почали з’являтися в країні вже в II тис. до н. е., і це неминуче вело до появи приватної власності на землю та рабовласництва. — Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Якщо бути до кінця щирою, спочатку, коли він почав дедалі частіше з’являтися в нашому домі, я його взагалі не помічала. Доктор Анґер часто приводив додому студентів, щось їм пояснював, зачитував уголос уривки з праць Оуена та Фур’є про гігієну, Лістера про гнійні рани, з «Лекцій фізіології та патології нервової системи» Клода Бернара і найцікавіші статті з журналу «Archiv für Physiologie»; молоді люди жваво дискутували, та завжди шанобливо замовкали, коли промовляв їхній досконало витриманий наставник, і слухали його, мало не побожно вдивляючись у те, як від подиху, змішаного зі словами, ворушаться чорно-сизі кільця акуратної докторової бороди. — Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”

Але чекати довелося недовго і, в певному сенсі, неда- ремно: результатом посилених екскурсій в області пилу й фоліантів почали з’являтися то “сборъники русскіе велми старые”, то “листы на перкгамине”, то “книжки баръзо старые”, отже з’явився цілий ряд до- кументів і літературних пам’яток, на основі яких стали доводити, що уніати “ни правъ, ни привиллегій не преступали, ни новыхъ и неслы- ханныхъ вещей въ здѣшнее государство вводить не намѣревались, ни обрядовъ святой восточной церкви не преступали…”, a навпаки, “къ первоначальному согласію и любви христіанской, из-за которых сде- лались владетелями этих прав и привиллегій, воротились; что они стоятъ при вѣрѣ стародавней, которой ихъ святые богоносные отцы святой восточной церкви научили, что они унаслѣдовали то согласіе и единеніе, которыя тѣ содержали съ римскою церковію, что они клятвы предковъ своихъ не преступили” та ін. 923 Якщо раніше латин- ська пропаганда показувала “недоліки” Православної Церкви, то було a 274 b Жиленко І. В. — Невідомий автор, “Pizni Ukrayinski Zhitiia Sviatogo Kniazia Vol”