Значення
-
Який з’явився, став видимим, відкрився для споглядання (переважно про божественні сили, святих тощо).
-
У християнстві: такий, що є об’єктом особливого богоявлення, чуда або знамення (найчастіше стосовно ікон).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. явлений, р. явленого, д. явленому, з. явлений, о. явленим, м. явленім, к. явлений