Словник Української Мови
Буква
Ятвяги — західнобалтське плем’я, що мешкало в ранньому середньовіччі (приблизно з IX по XIII століття) на території сучасної північно-східної Польщі, південно-західної Білорусі та частини Литви (Ятвязька земля).
Ятвяги — етнічна група, споріднена з прусами та литовськими племенами, відома як войовничий народ, що чинив опір хрестоносцям, польським та галицько-волинським князям, а згодом була асимільована.
Рівнобіжно з сим хронольоґічним рядом лїтописець оповідає другий ряд подїй: а) Мстислав Нїмий поручив (в ориґіналї недокладний вираз: давшу) перед смертию свого сина Івана й свою Луцьку волость опіцї Данила; б) по смерти Івана Луцьку волость забрав Ярослав, а Черторийськ (очевидно — з волостей Мстислава Нїмого) пинські князї; в) Данило ухопив Ярослава й забрав Луцьку волость собі; г) Ятвяги воєвали Берестейщину. Сї дві сериї звісток треба оглядати кожду осібно. — Невідомий автор, ” Mikhailo Grushievs Kii”