1. Процес встановлення істини, з’ясування справжнього стану речей, обставин чогось; вияснення.
2. (У філософії, особливо в контексті української релігійної філософії) Пізнання, осягнення глибинної сутності буття, істини через внутрішнє духовне прозріння та інтуїцію; концепція, розвинена Григорієм Сковородою.