яснити

Тоді його, Івана, опало те саме відчуття, як дещо перегодя в потязі до Родайленду, коли перед ним сиділа пара, що безсоромно виціловувалася, аж Іван ледве притомний вийшов на плятформу й два дні не міг ні їсти, ні до пуття роз’яснити занепокоєному Семенові Чирві, що з ним, Іваном, коїться, на всі питання відмахуючися, мовляв, на нього просто найшла чергова депресія, тим часом, як то була пише нестерпна заздрісна згадка, що жерла йому нутрощі, згадка про ту закохану пару: жінку, десь так під тридцятку, довгу, тілисту, з потовщеними литками й великими ступнями, майже негарну, якщо поминути особливий, видющо-сліпий, а заразом нестерпно променистий вираз на її розм’яклому обличчі, жінку, що безсоромно сиділа на руках свого коханця чи щойно взаконеного чоловіка, бо вони, здається, обоє мали на пальцях обручки, і чоловіка, приблизно того ж віку, лише худішого й дещо невиразнішого, який з тим самим, зверненим усередину, невидющим виразом, що і жінка, стискав в обіймах свою суджену шерепу, вочевидячки не відчуваючи її тягару. Сидячи навпроти на лавці, котра обернулася для нього пекельним казаном, Іван шкірою відчував: для того чоловіка велика статура його улюбленої не важча від звичайнісінького клунка з білизною з тієї простої причини, що вони обоє, завдяки любові, всотали весь світ в себе, не залишивши й крихти для інших, і тому світ, де навпроти на лавці сидів запаморочений Іван, перестав для них існувати, вони самі творили новий світ, наслідком чого той чоловік час від часу так манячно й виціловував своїй коханій обличчя, волосся, плечі, це була близькість безсоромніша, ніж у ліжку, і жінка, напівлежачи в обіймах свого любаса, сліпо тицькалася в нього, бож вони обоє нічого не бачили перед собою, їхнє м’ясо стало видющим, і вони були по вінця одне в одному, творячи одне тіло й душу, хоча для стороннього ока й виглядало, ніби вони ще мають окремі голови, руки й ноги. — Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

У т а к и й с п о с і б х в и л ь о в ий принцип Гюйгенса -Френеля дозволяє п о- яснити прямолінійне поширення світла в однорідному середовищі. Виразимо кількість зон Френеля m через радіус зовнішньої границі: ( )      +=+= R 1 L 1r RL LRrrm 2 mmm λλ . — Невідомий автор, “168 І.Є.Лопатинський. Фізика. Підручник. 2005”

Введення нейтрино дозволило п о- яснити не лише збереження спіна ядра, а й неперервність енергетичного спектра в и- промінюваних електронів. Суцільний спектр −β – частинок зумовлений розпод і- лом енергії між електронами і антинейтр и- но, причому сума енергій обох частинок становить maxE . — Невідомий автор, “168 І.Є.Лопатинський. Фізика. Підручник. 2005”

Але хоч завдяки старанням численних дослідників удалося не одне роз’яснити й привести до потрібної докладності, то ще більше лишається тут сумнівного, спірного, а й серед тих гадок, які нині циркулюють в науковій літературі cum tacito consensu,[13] не викликаючи спору, дуже багато є такого, що вимагало б ревізії, перевірки або дуже значних поправок. Головною, а дуже довго — одинокою майже підставою до всяких виводів в сфері староруської етнографії служили звістки «Повісті временних літ», передовсім реєстри східнослов’янських племен, уміщені на початку її. — Невідомий автор, ” Mikhailo Grushievs Kii”

З одного боку, ми могли б по- яснити його відмінність більш раннім походженням, проте воно побу- тувало у Києві XVII ст. Мабуть, простіше припустити інше: у Києві (а можливо, і не тільки у Києві) побутувала певна кількість давніх житій, житій ранньомодернового часу, на зразок того самого житія з Патерика, літописних текстів – від великих зведень до короткого, як Густинського літопису чи ще коротших виписок, наприклад, короткого літописця Бог- дана Балики, який дійшов до нашого часу у львівському зібранні Оссо- линських. — Невідомий автор, “Pizni Ukrayinski Zhitiia Sviatogo Kniazia Vol”