Словник Української Мови
Буква
Титул або ввічливе звертання до високопоставлених осіб, зокрема до гетьмана, урядовців вищого рангу, магнатів у козацькій державі та в Україні XVI–XVIII століть.
Історичний титул, що вживався як складова офіційного звертання до гетьмана (наприклад, “Ясновельможний Його Милість Пан Гетьман”).
У сучасному вживанні — іронічне або жартівливе звертання до когось, хто виглядає надто важливим або поводиться пихато.
“Ясновельможний Великий Королю Корони Польської, до мене вельми милостивий і ласкавий пане. Не знаю, чи є щось тяжче в цьому житті для людського серця, як недовіра до свого вірного слуги, який готовий і життя покласти за свого добродійника. — Невідомий автор, “Getman Sin Getmana”
На перстень цей від щирої любові… Тетеря О гетьмане, мій батьку дорогий, — Для мене то, ясновельможний, щастя! Вихід IX Ті ж і джура, а потім Виговський. — Невідомий автор, “Bohdan Khmelnytskyi”