ярило

1. У давньослов’янській міфології — бог сонця, весни, родючості та земного кохання, що уособлював весняну відроджувальну силу природи.

2. У народних обрядах та фольклорі — символічна персона, чучело або обрядовий персонаж, що втілює цей образ і бере участь у весняних та літніх святах (наприклад, на Зелені свята).

3. Переносно — втілення молодості, буйної сили, життєрадісності та енергії.

Приклади вживання

— А це мій батенько — Ярило. І. Калинець. — Ігор Калинець, “Iгор Калинець. Поезiя”

Частина мови: іменник (однина) |