1. Титул верховного правителя в середньовічній Скандинавії (особливо в Норвегії до об’єднання), а також найвища знать, що володіла великими землями і мала військову владу.
2. Представник вищої аристократії, наближений до конунга (короля), який керував великою областю (ярлством) і часто мав власне військо у давньоскандинавських державах та серед вікінгів.
3. У сучасному вживанні — історичний термін для позначення могутнього феодального володаря доби вікінгів, який за статусом стояв нижче за конунга, але вище за звичайних землевласників (бондів).