Словник Української Мови
Буква
1. Воїн елітного піхотного корпусу в Османській імперії, створеного в XIV столітті з початково християнських юнаків, взятих за системою девширме, які пройшли ісламське виховання та військову підготовку і були особистою гвардією султана.
2. Переносно: людина, яка сліпо та жорстоко служить чужій справі, ворожій силі або деспотичній владі, часто проти інтересів свого народу.
Перед ним ницьма впав яничар, звалений довбнею, довбня звелася знову, а тоді затремтіла й опустилася повільно. Перед Омельком стояв Нестор. — Невідомий автор, “Getman Sin Getmana”
Тоді ж Сірко з козаками написав листа ханові Мурзі-Гірею, сповненого самоповаги й погроз: “Ви прийшли з яничарами і многими ордами Кримськими, і нічною порою, вирізавши нашу сторожу, підіслали до нас п’ятнадцять тисяч яничар з наказом (це ж соромно, не по-лицарськи) всіх нас молодців сонних перерізати, передушить… Але Христос, Бог і Спаситель, перемінив ваш замисел нам на добро. Нашу погибель перекинув на голови яничар. — Невідомий автор, “Getman Sin Getmana”