Значення
-
Воїн елітного піхотного корпусу в Османській імперії, створеного в XIV столітті з початково християнських юнаків, взятих за системою девширме, які пройшли ісламське виховання та військову підготовку і були особистою гвардією султана.
-
Переносно: людина, яка сліпо та жорстоко служить чужій справі, ворожій силі або деспотичній владі, часто проти інтересів свого народу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. яничар, р. яничара, д. яничарові, з. яничара, о. яничаром, м. яничарі, к. яничаре
Походження слова (Етимологія)
Слово «яничар» походить з турецької мови. У старій турецькій (та діалектній) мові існувало словосполучення yañi çeri, що буквально означало «нове військо» або «нове ополчення». Сучасна турецька форма — yeniçer. Це слово позначало військо, яке складалося з християнських дітей, і було створене султаном Орханом у 1330 році. Яничари існували до 1826 року. Слово утворене з двох частин: yañi (сучасне yeni) — «новий» (порівняйте давньотюркське jana — «знову, ще») та іменника егі, що походить від давньотюркського čerig — «військо» (можливо, з санскритського kşatrika). Існує також менш обґрунтоване припущення, що це слово прийшло в давньотюркську мову з согдійської.