ямочка

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “яма”: невелике заглиблення на поверхні чого-небудь.

2. Невелике природне заглиблення на тілі людини (на щоках, підборідді тощо), що утворюється при посмішці або інших рухах м’язів.

3. У техніці, біології та інших галузях — невелике заглиблення, лунка, виїмка на поверхні матеріалу, органу тощо.

Приклади вживання

Ямочка між бровами не розгладжувалась. Вона сміливо підступила до стола, налила стакан чаю й посунула, а не подала Воздвиженському. — Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: іменник (однина) |