яма

Розсипатися в порох травою і ласкою і тишею і ґвалтом і страхом і м’ясом і вічним духом і кінцем язика в долині зелені жінки, в сухій мов чаша і чорній мов яма і кривавій мов одіж і радісній мов камінь і болісній мов анус і мов скелети лісу крихкій і мов місце зародження звіра вологій долині зелені моря, в сонці та місяцеві та зорях та молоці та спермі та мов нектар золотій сечі та мов небо сторожування Бога порожній ріці сяйва пітьми долини вершини зелені риб. Розлітатися в простір: труною і маскою і птахою і громом і медом і прутнем і м’ятним лоном і сполохом риби в зеленій печері світу, в пустій мов череп і теплій мов губи і зимній мов брами і невтоленній мов голос і невблаганній мов смертник і тупій мов мушля потопу і таємній мов літо всередині звіра зеленій пам’яті моря, в гніві та милості та надіях та деревах та слині та голубій мов осанна вені та мов корона перебування Батька запечатаній мові припливу пустині води вогню зеленої жіночої рани. — Андрухович Юрій, “Перверзія”

Або й так можна ще сказати: in mango magni capiuntur flumine pisces — великому й велика яма. 3.Luna latrantem canem non curat* Паунд і Лоуренс.. Все одно, що сказати: хрін і перець. — Зеров Микола, “Камена”

]╥_г_z╔%╨сС/aB·kЇ╦/лд #Є┼LHН~хWT@ЗkD^┬ДЇ╫шW_UI >╕FфЛШР■¤┌kойА╫И╝Ш щп╤п┐оТ>|pН╚·3$!¤5·Н7T╥)оy╥_э├w╙Н╨сС/`B·kЇЄў╓5д├5″Я╧ДЇ╫ш╖▌ZIз<╕FфєШР■╜№╜Л щpН╚ч2!¤5·╥;ямА╫И|╥_гЧ┐7┤! о∙l&д┐F┐ў▐*а├5″Я┼ДЇ╫шхя╜mHЗkD^╚ДЇ╫ш>°@t╕Fф3ЩР■╜№╜═ щpН╚g0!¤5·гП>R
о∙t&д┐F/яxC:#ЄiLH ╞щ├╫И|*╥_гЧ┐7┐! — Любченко Аркадій, “Щоденник”