Словник Української Мови
Буква
1. Ступінь вищості прикметника «широкий», що виражає максимальну міру ознаки; дуже широко, у найширшому розумінні, обсязі чи прояві.
2. Уживається для посилення значення дієслів, що виражають розповсюдження, охоплення чи розкриття чогось; у найповнішій мірі, без обмежень.
Підступив він до цієї теми здалека, бо хотів її вияснити якнайширше, а Володимир знов не хотів розуміти, що то за політичні пересвідчення, які активно не виявляються, а тільки десь платонічно ховаються. Розпочалася спірка, Володимир незвичайно захопився всією тою розмовою та й доводив, що кожна поступова людина повинна чинити щось рішуче, а не обмежуватися голими та ще й потайними пересвідченнями, — коли це несподівано зачулося кінське тупотіння та й з-поза скелі виїхало двоє кавказців-верхівців, а з ними жінка, теж верхи. — Тютюнник Григорій, “Вир”