яхве

Власна назва Бога в юдаїзмі, що вважається особовим іменем Божим, відкритим Мойсеєві в Старому Завіті; у християнських перекладах Біблії часто передається як “Господь”.

Одна з транслітерацій тетраграматона (чотирилітерного імені Бога YHWH) з івриту, що вживається в академічному середовищі для позначення біблійного Бога Ізраїлю.

Приклади вживання

Зокрема, жителі фінікійського м. Бібл ушановували культ Озіріса, а стародавні євреї влаштовували похорони на єгипетський лад, їхній племінний бог Яхве, як і єгипетський деміург Пта, створив світ за допомогою божественного слова. Античний світ також зазнав впливу єгипетської релігії, особливо в плані вшанування культу Ізіди, храми якої існували в ряді міст Греції та Риму, а також у Галлії, Іспанії та Британії. — Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Щоб запобігти асиміляції євреїв серед близькосхідних народів і, головне, зберегти своє елітарне становище в суспільстві, жерці відбудованого в 515 р. до н. е. храму Яхве створили в Єрусалимі ізольовану релігійну общину, начисто відгородивши євреїв від інших близькосхідних народів. У середині V ст. — Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

До імені Яхве добавили епітет цееаот, саме ймення стали читати Яхве цевадт — «Яхве воїнств». Так виникла нова формула — «Господь Саваоф». — Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

В умовах наростання в староєврейських державах могутнього суспільно-політичного руху, спрямованого на захист селянства, проти можновладності чиновників та аристократів, його активісти при підтримці царської влади домоглися централізації культу Яхве, проголосили Яхве єдиним богом Ізраїлю, навіть уселенським богом. Ці зусилля провідників іудаїзму було проведено в життя завдяки реформі в релігійній та соціальній сферах іудейського царя Іосії (621 р. до н. — Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

515 р. Культура Єрихону Держава Ебла Місто-держава Угарит Державне утворення Ямхад Міграція у Палестину староєврейських племен Ізраїльсько-Іудейське царство Давида та Соломона Тіро-Сідонське царство Посилення Дамаського царства Розпад староєврейської держави на Ізраїль та Іудею Знищення Ізраїльського царства ассирійським царем Саргоном II Релігійна реформа іудейського царя Іосії Зруйнування іудейської столиці Єрусалима вавилонським царем Навуходоносором II, початок «вавилонського полону» Відбудова в Єрусалимі храму Яхве, зруйнованого Навуходоносором II СТАРОДАВНІЙ ІРАН (Всі дати до нашої ери) Кінець IV тис. — Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: t.d. () |