Словник Української Мови
Буква
1. Розмовне підсилювальне слово, що вживається в питаннях для вираження подиву, недовір’я або прагнення отримати точне пояснення; відповідає значенням “яким чином”, “як саме”.
2. У розмовному мовленні — частка, що надає репліці відтінок виклику, заперечення або посилення, часто в поєднанні з займенником “як” (як же, як би то).
Ну, як-таки, щоб воля — та пропала? Се так колись і вітер пропаде! — Невідомий автор, ” Liesia Ukrayinka”
Як-таки сьому паничевi i не знати конотопської вiдьми, Явдохи Зубихи (бо се вона була), коли вона йому раз язичок пiднiмала, удруге остуду знiмала; так вже далася вона йому знатись. Отто як почув вiн се вiд неї, так на душi стало йому легше: зараз i зрозумiв, що йому треба робити, та мерщiй їй беркиць й ноги та й просить: – Тiточко, голубочко! — Григорій Квітка-Основ’яненко, “Grygoriy Konotopska Vidma”
Обминай їх, доню: раз тiльки ступиш – i пропала воля! Ну, як-таки щоб воля – та пропала? Се так колись i вiтер пропаде! Лiсовик хоче щось вiдмовити, але виходить iз сопiлкою. Лiсовик i ховаються. хоче надрiзати ножем березу, щоб сточити сiк, кидається i хапає його за руку. Не руш! — Українка Леся, “Лісова пісня”
— I як-таки тютюном та на дитину! — зірвався з її уст лагідненький докір. — Невідомий автор, “Bohdan Khmelnytskyi”