Словник Української Мови
Буква
1. Зменшувально-пестлива форма до слова “ягниця” — молода вівця, яка щойно народилася або не досягла річного віку.
2. Рідкісне народне позначення для дитячої шапочки, часто пов’язаної з вбранням для хрещення.
3. У кулінарії — м’ясо молодої вівці, ягнятина, особливо в ніжних частинах, що готується як окрема страва.
), — мама, пташок спiвочий, ягничка офiрна, дисертацiю з поетики дописувала в комунальнiй “хрущовцi”, поки їй на кухнi сусiдка — кухарка з робочої столовки, та, що мала “упра‑влять государством” (мати‑одиначка — п’ятеро дiтей од п’ятьох мужчин), пiдкидала в каструлю з борщем ганчiрки й вирванi зуби (либонь, молочнi — котрогось iз потомства? ), — але дисертацiю дописала‑таки, акурат на сiмдесят третiй рiк iз нею пiдоспiла, коли її, яко жону неблагонадьожного, з дисертацiєю на оберемку з аспiрантури й засвистали козаченьки, так що день твого захисту (на дiдька вiн тобi був здався!) — Невідомий автор, “Oksana Polovi Doslidzhennya Z Ukrayinskogo Seksu”