взимку

Приклад 1:
Ще взимку я вибирала маршрут, зв’язувалася листовно з туристичним агентством, оплачувала путівки, і мені висилали їх — навесні нам з дочкою уже «мандрівочка пахла». Естонія: казково гарне Неліярве за 50 км від Таллінна — з його постльодовиковим ландшафтом і глибокими синіми озерами, і майже щодня електричкою до Таллінна, далі — Чудське озеро, Нарва, Тарту.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
— хто видав таке говорити на свою любов, навiть якщо затоптана, навiть якщо минула, i переїхала тебе навпiл, як ваговоз пса на дорозi, як мене, тодi взимку — перелiт через Атлантику: до п’ятої ранку, до самого таксi в аеропорт я чекала — дзвiнка, якщо не одвiрного (тисячу разiв, до виснаження, прокручений уявою кадр: вiдчиняю дверi — i на порозi стоїш ти, ледве стримуючи ввiгнутими кутиками вуст несамовито‑радiсне свiтло, що рветься з лиця назовнi: нарештi, ах ти Господи, ну роздягайся, ну як же можна було так, ах ти, бiдо одна ходиш, ну що сталося, а я так перемучилася, думала, з ума зiйду! ), — то бодай телефонного дзвiнка, слова, голосу, — кiнчика нитки, за який ухопившись, потягла б розмотуватись за собою з континента на континент, невже?
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Приклад 3:
Ще взимку, пiд час того перелету, у Франкфуртi, де сидiла скулившись пiд стiною й шпарко строчила в блокнот, невидимим болем спливаючи, — перехожi парубоцькi ватаги цiкаво перечiпалися об неї, пригальмовуючи на ходу: “Hi, girl! “, ще пiвроку тому, в Кем‑брiджi, за нею упадав суперхлопчище, красень i атлет, шiсть футiв два дюйми, i в плечах стiльки ж, ласкавий як заїнько, з шкiрою наче смуглявий шовк i чистим запахом здорового молодого мужчини, ах який з нього мав бути коханець — гризи тепер собi кiсточки, гризи!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”