Словник Української Мови
Буква
1. Скористатися чимось для певної мети, використати, застосувати (наприклад, вжити заходів, вжити ліки).
2. Поживитися, прийняти їжу або питво (застаріле або рідковживане значення, наприклад, вжити обід).
3. У мовленні: сказати, сказатися, висловитися, вимовити (наприклад, вжити відповідне слово, вжити вислів).
Приклад 1:
Так, здається, в цьому разі я можу вжити настільки голосне слово.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Але ж коли театр “Бесіди” й серед тих загострених відносин не використовував сцени як засобу боротьби з противником, – то моск- вофіли не завагалися вжити для цієї мети гурту Моленцького… І так Моленцький виставив уперше в Станиславові (дня 12 квіт- ня, 1870 p., опісля грав її ще в кількох містах Східної Галичини) комедію п. з. “Наші політики” – перерібку зі слабенької комедії Ас- ника: “Walka stronniсtw” [“Боротьба партій”].
— Невідомий автор